Якщо говорити непрофесійно, біженцем є будь-хто, хто покинув свою країну через війну, катастрофу чи іншу причину. Однак, при обговоренні імміграційних варіантів для людей, які рятуються від війни в Україні, необхідно розуміти визначення терміну “біженець” з юридичної точки зору, а також різницю між процесом надання притулку та процесом надання статусу біженця.

«Прохач притулку» — це будь-хто, хто втік від переслідування у своїй рідній країні і шукає притулок в іншій країні, але ще не отримав жодного юридичного визнання чи статусу. 

«Біженець» — це особа, яка втекла через переслідування i була визнана в новій країні як переслідувана, i їй надано якийсь юридичний захист урядом нової країни, Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН)(the United Nations High Commissioner for Refugees (UNHCR)) або обидва. У Сполучених Штатах «біженець» — це той, хто був зареєстрований та визнаний біженцем за кордоном, а потім прибув до цієї країни для постійного проживання. «Asylee» — це той, хто прибув до США без офіційного статусу біженця («шукач притулку»)(“asylum seeker”), який з тих пір подав заяву та отримав статус законного притулку від уряду США.

Щоб отримати притулок у Сполучених Штатах, шукач притулку (“asylum seeker”) повинен довести, що його переслідували, або він боїться переслідувань у майбутньому через расу, релігію, національність, політичні переконання чи приналежність до певної соціальної групи. Тобто, жертва переслідується через особистісні особливості. Переслідування мають здійснювати урядові чиновники, або якщо переслідування здійснюють сторонні особи, уряд не хоче, або не може їх захистити. Війна, громадянська війна або загальний високий рівень насильства часто не вважаються підставою для надання притулку, оскільки, коли кожен перебуває в небезпеці, не існує персоналізованого, конкретного переслідування, як правило, необхідного для подання заяви про притулок. Кожен випадок надання притулку дуже специфічний і залежить від власних фактів. Тому кожен, хто бажає подати заяву про надання притулку, повинен проконсультуватися з досвідченим імміграційним адвокатом щодо сильних і слабких сторін свого потенційного клопотання про притулок.

Особа, яка подає заяву про надання притулку в Сполучених Штатах, зазвичай повинна подати заяву протягом 1 року після прибуття до Сполучених Штатів або довести, що існували надзвичайні обставини, які завадили йому/їй подати заяву раніше, або змінилися обставини, які стали підставою для подання заяви про притулок більше ніж через рік після їх прибуття. Загалом, особа, яка подає заяву про надання притулку в Сполучених Штатах, не може провести значний період часу в третій країні до прибуття до Сполучених Штатів; якщо людина безпечно проживала в третій країні, або жила в країні, де вона могла б попросити притулку, Сполучені Штати не розуміють, навіщо їй тут потрібен притулок.

Якщо хтось не перебуває у процедурі депортації, він подає свою заяву про надання притулку безпосередньо до Служби громадянства та імміграції США (U.S. Citizenship and Immigration Services), і з ним проводить співбесіду співробітник з питань притулку. Це називається заявою про надання притулку (affirmative asylum case). Якщо після співбесіди їм не буде надано притулок, проти них відкривається процедура вилучення (депортації) в імміграційному суді. У них буде ще одна можливість подати заяву про надання притулку перед імміграційним суддею.

Якщо хтось перебуває у процедурі вилучення (депортації), але раніше не подав заяву на надання притулку, то клопотання про надання притулку має бути подано безпосередньо до імміграційного суду. 

Після того, як комусь надано притулок, йому не рекомендується повертатися в країну походження, якщо і доки він не стане громадянином США. Прохання про надання притулку ґрунтується на страху перед переслідуванням, а повернення на батьківщину — якщо в країні не відбулися значні зміни в умовах — може підірвати клопотання про притулок і поставити під сумнів правдивість притулку під час розгляду справи про притулок і спричинити проблеми з імміграцією для них у майбутньому. Таким чином, притулок може бути не найкращим виходом для людей, які хочуть мати можливість відвідати свою рідну країну.

Процес надання притулку може тривати багато років через затримки в офісах притулку та в імміграційних судах. Щоб зрозуміти масштаби затримок, Нью-Йоркський офіс притулку має понад 40 000 нерозглянутих справ, а офіс притулку в Ньюaрку – близько 25 000 справ. Офіси планують співбесіди за принципом «останній прийшов – перший вийшов» (принцип “last in, first out”), тому деякі люди, які подають позовну заяву про надання притулку думають що пройдуть співбесіду швидко, але подається більше заяв, ніж офіси з питань притулку можуть впоратися, тому багато справ залишаються і розглядаються з відставанням. Щомісяця вони планують  розглянути деякі давніші справи, але є справи, зареєстровані у 2015 році, які все ще чекають розгляду та співбесіди.

Станом на кінець грудня 2021 року в імміграційних судах по всій країні було близько 1,6 мільйона справ, що є найбільшою кількістю за всю історію. До кінця грудня 2021 року в імміграційних судах лише в штаті Нью-Йорк на розгляді перебуває понад 167 000 справ.